Головна » Статті » Мої статті

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ ЗАСОБАМИ СЛОВА

                

Нові соціальні запити, зміни у сфері науки і виробництва вимагають від сучасної освіти пошуку нових шляхів і засобів, які допоможуть забезпечити повноцінний розвиток здібностей, потреб та інтересів учнів у всіх сферах їхньої діяльності.

Становлення особистості – це постійна робота розуму і душі. Допомогти дитині усвідомити і реалізувати себе як особистість – головне завдання педагога, як організатора навчально-виховного процесу. Адже набуті в початкових класах особистісні якості, зокрема, пов'язані з мовленням, не тільки забезпечують основу подальшого навчання, виховання і розвитку підлітків та молоді, а й значною мірою зумовлюють практичну, громадську та професійну діяльність дорослої людини.

Мова сформувала людину як особистість і творця культурних цінностей. Пізнання мови на різних її рівнях (фонетичному, словотвірному, лексичному, граматичному) є джерелом різнобічних знань, засобом розвитку мислення, мовлення, духовного збагачення людини. У «Короткому тлумачному словнику» за редакцією С. Єрмоленко подається таке визначення мовленнєвої особистості: «…поєднання в особі мовця його мовленнєвої компетенції, прагнення до творчого самовираження, вільного, автоматичного здійснення різнобічної мовленнєвої діяльності. Мовленнєва особистість свідомо ставиться до своєї мовленнєвої практики, несе на собі відбиток суспільно-соціального, територіального середовища, традицій виховання в національній культурі…» [2, с.93]. Мовленнєва особистість – не людина, яку розглядаємо з точки зору її готовності виконувати мовленнєві дії, той, хто привласнює мову, для кого мова є мовленням. Мовленнєва особистість характеризується не лише тим, що вона знає про мову, а й тим, як вона може її використовувати. Готовність до мовлення дуже важлива, і людина психічно формується одночасно з формуванням цієї готовності [3]. Готовність суб'єкта використовувати мову в своїй діяльності можна назвати мовленнєвою здібністю. Найбільш узагальнено мовленнєві здібності представлені В.А. Крутецьким. Мовленнєві здібності – здібності ясно і чітко висловлювати свої думки і почуття за допомогою мовлення, а також міміки і пантоміміки. Мова здібного вчителя на уроці завжди спрямована на учнів. Чи повідомляє вчитель новий матеріал, чи коментує відповідь учня, висловлює схвалення чи осуд, мова його завжди відрізняється внутрішньою силою, впевненістю, зацікавленістю в тому, що він говорить.

Метою нашої статті є обґрунтування потреби  розвитку мовленнєвої здібності у молодших школярів та визначення найоптимальніших шляхів її формування на уроках української мови.

У сучасній психології розроблено модель мовленнєвої здібності. В ній закладено, з одного боку, найважливіші складові мовної системи, а з іншого – основні види мовленнєвої діяльності – слухання і розуміння (аудіювання), говоріння, читання й письмо.

Новий підхід до формування і структурування змісту початкового мовного курсу передбачає опрацювання спеціального лексичного розділу, у якому робота над окремими лексикологічними поняттями (багатозначність, синоніми, антоніми, омоніми) зведена не у принагідні вправи, а в систему.

Опрацювання кожної частини мови здійснюється в двох аспектах: спочатку засвоюються учнями її лексичні характеристики (іменники бувають багатозначні, серед них є синоніми, антоніми, омоніми), а потім паралельно здійснюється робота над лексико-граматичними і суто граматичними категоріями цієї частини мови, з виявленням їх функціональних значень у реченні, в тексті.

Вдало дібраний текст вправи у підручнику з рідної мови дає змогу організувати роботу над ним у руслі всіх чотирьох видів мовленнєвої діяльності: учні сприймають текст на слух і в ході бесіди засвідчують його розуміння, читають, відпрацьовуючи необхідні якості читання, відтворюють його зміст уголос, співвідносять відтворене з авторським оригіналом, уточнюють, здійснюють само- або взаємооцінку

Розвиток уміння уважно слухати, розуміти прослухане, виконувати після одного прослуховування певні завдання відбувається не тільки на матеріалі зв'язних (діалогічних і монологічних) висловлювань, а й на матеріалі, складеному з окремих одиниць різних мовних рівнів. Необхідно пропонувати учням складати усні і письмові висловлювання з безпосередньою комунікативною метою (запрошення, вітання, вибачення, оголошення і т. ін.). Ця робота виконується самостійно або з опорою на різні допоміжні матеріали, пропоновані вчителем, – план, ключові словосполучення, речення, початок чи кінець майбутнього висловлювання, малюнок чи серія малюнків тощо.

У розвитку усного (діалогічного, монологічного) мовлення доцільно широко використовувати роботу в парах і невеликих групах, яка дає можливість висловитись більшості учнів класу. При цьому важливо прищеплювати школярам культуру спілкування, яка виявляється не тільки в доречному використанні формул мовленнєвого етикету, а й в умінні уважно слухати співрозмовника, призупиняти своє мовлення, щоб дати можливість висловитись іншому, погоджувати свої репліки з тим, що сказав співрозмовник, в умінні сказати йому добре слово, висловити критичне зауваження в такій формі, щоб нікого не образити і т. ін. Пропоную кілька вправ, основним матеріалом у яких є робота зі словом.

Ι. Вибери із 3-х суджень одне істинне, 2-ге хибне. Яке є зайвим.

1. Земля обертається навколо Сонця і Місяця.

2. Земля обертається навколо Сонця.

3. Земля обертається навколо Місяця.

ΙΙ. Вибери зайвий вираз:

Кам’яне серце.

Жорстоке серце.

Сувенір із каменю.

ΙΙΙ. Добери і запиши якомога більше слів – іменників з наявністю в них поданих літер:

1) літери Т – А;

2) літери С – О;

3) літери В – Р ( час 5 хв. ).

ΙV. Напиши про застосування таких предметів у житті людини:

а) книга; б) квіти; в) вода.

V. Продовж речення:

Я люблю ходити до школи, бо…

Мені приємно іти до школи, коли…

Я легко долаю труднощі в навчанні, бо… тощо.

VΙ. Подумай і скажи, на які запитання відповіддю може слугувати речення:

― В мене все гаразд.

― Почувало себе добре.

― О 10-ій ранку.

VΙΙ. Гра « Склади опис ».

 Склади опис рослини, тварини, предмета так, щоб всім було зрозуміло, про кого чи про що йдеться.

VΙΙΙ. Поясни зміст поданих прислів’їв і приказок.

1. Багато говорити, а мало, що слухати.

2. Говорити п’яте через десяте.

3. Без солі й хліба худа бесіда.

4. Недовго думав, а розумно сказав.

5. Слово – це горобець: вилетить – не спіймаєш.

Ефективним засобом вирішення проблеми можуть бути словниково-логічні вправи. Використання таких вправ під час навчання допомагає вирішувати проблему усвідомлення лексичного значення слова і є засобом розвитку інтелектуальних здібностей, що забезпечить успішне засвоєння в наступних класах таких лексичних понять, як багатозначність слова, пряме й переносне значення, синонімія, антонімія тощо.

Слід пам'ятати, що збагачення мовлення синонімами збільшує словниковий запас не тільки кількісно, а й якісно, тобто робить словник дитини точним і виразним. А це впливає на розвиток мовлення та інтелекту молодшого школяра. Основним джерелом розумової активності та рушійним мотивом мисленнєвої діяльності дитини В.О. Сухомлинський вважав наявність у неї інтересу, бажання дізнатись нове[4].

У процесі збагачення мовлення учнів новими словами, уточнення значень відомих дітям слів використовую різні відомі в методиці прийоми, серед них:

 - показ натуральних предметів або предметних малюнків із зображенням певного процесу, дії, якості предмета – його кольору, форми тощо;

 - елементарне логічне визначення предмета через вказівку на видову або родову назву та його істотну ознаку: модрина – хвойне дерево з м'якенькими. Не колючими голками, які на зиму осипаються;

 - добір до слова одного або кількох синонімів: леліяти – пестити; доглядати – піклуватися; загоїло – залікувало; заніміє – замовкне, затихне;

 - добір до слова протилежних за значенням: спритно – вайлувато, незграбно; мілкий – глибокий;

 - добір родової або видової назв: джміль – це комаха; метали – це залізо, сталь, золото, мідь, срібло;

 - введення нового слова в речення (Моя мама – добра ґаздиня, вона любить господарювати) або словосполучення (ходить підтюпцем).

Вагомим важелем розумового виховання є інтелектуальні почуття – емоції, що виникають в результаті його пізнавальної активності, а саме: радість відкриття нового, здивування, інтерес. Емоційна пам'ять посідає значне місце у житті дитини молодшого шкільного віку[1]. Все, що для них є емоційно забарвленим, набагато краще запам'ятовується, довше утримує їхню увагу та глибше осмислюється. Інтерес і пізнавальна активність дітей під час такої роботи дають можливість досить швидко виявити індивідуальні особливості їх почуттів і відповідно на них реагувати.

На нашу думку представлені практичні надбання демонструють ефективний вплив на пізнавальну активність дітей, розвиток логічного мислення, підвищення інтересу до краси власної мови та виникнення захвату від більш повноцінного сприйняття світу, сприяють підвищенню мовленнєвої активності дітей.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

  1. Дубовик С.Г. Формування культури етикетного спілкування учнів початкової школи / С.Г.Дубовик // Початкова школа. – 2007. – № 7. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.psyh.kiev.ua/Дубовик_С.Г.__Формування_ _культури_етикетного_спілкування_учнів_початкової_школи
  2. Єрмоленко С. Я. Українська мова: Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. / С.Я.Єрмоленко, С.П.Бибик, О.Г.Тодор. – К.: Либідь, 2001. – 223с.
  3. Максимюк С.П. Педагогіка: Навчальний посібник /С.П.Максимюк – К.: Кондор, 2009. – 670с. [Електронний ресурс] Режим доступу: http:/ /pidruchniki.com/1584072017954/pedagogika/pedagogika
  4. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В.О.Сухомлинський – К.: Рад.шк., 1988. – 304с. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.studmed.ru/ /view/suhomlinskiy-v-sto-porad-vchitelyu_19d3cdec903.html

 

 

 

 

Категорія: Мої статті | Додав: віта (21.01.2017)
Переглядів: 397 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar