Радійте з нами, ми щасливі!
Два роки школи за плечима.
У кожного свої надії
Фантазії і добрі мрії.
Ми звично щодня приходимо до школи, звично кидаємо: «Привіт!» і посміхаємося один одному, як сонце, бо ми – діти сонця, і живемо ми за девізом: «Умій іти сонячним боком життя!»
Так минає день за днем, уже другий рік навчання добігає кінця, і, напевно, незчуємося, як наше шкільне життя завершиться. Але назавжди залишаться наші спогади, яких дуже багато. Спогади – це чарівний одяг, який від використання не зношується.
Отож, трохи про нас
(жартома і всерйоз):
Є у царстві у шкільному
і не ельфи, і не гноми,
не естрадні співаки,
А другокласники:
дванадцять козаків –
українських парубків,
а козачок аж шістнадцять:
люблять жартувать, сміяться.
Нас без двох мало не тридцять,
ми не вміємо ліниться.
Як перерва, то з охоти
в класі в нас кипить робота:
хто співає, хто кричить,
хтось танцює, хтось мовчить,
хтось відкрив цікаву книжку
і читає тишком — нишком,
хтось дрімає, хтось пліткує,
дошку крейдою малює.
Так кипить життя у нас.
Ми ж бо є вже другий клас.
Та з дзвінком стихають жарти,
ми сідаємо за парти.
І тоді — момент удачі –
ми розв’язуєм задачі,
і співаєм, і малюєм,
і по всій Землі мандруєм,
і події історичні
нам стають близькі і звичні,
твори пишемо, диктанти,
В класі всі у нас таланти.
Вам потрібна допомога-
то до нас пряма дорога:
міцно вміємо дружить,
честю школи дорожить.
Все виходить класно в нас;
Ми ж бо є вже другий клас.
А тепер розповімо,
Як всі дружно живемо.
В нас Дарини, мов Мальвіни,
Ані просто нарозхват.
Назар моргає до дівчат,
Козлюк Вова сміється,
А Михайлик соромиться.
Самофал Андрій - спортсмен
І пустунчик- рекордсмен.
Дячук Орест всіх навчає,
Йому Віка помагає.
В нас Софії – балерини,
Наталка – гарная дівчина.
Юля знає все на світі,
А Іринка , мов та квітка.
Гарний друг у нас Алуся,
А Каруся — балакуся.
Мила дівчинка Богданка
Добра і смілива
Лєра щира щебетушка
Сашенька кмітлива.
Наш Вадимчик – хлопчик мирний,
Сергій – друг його козирний.
Максим дуже вже вразливий,
Віктор надто мовчазливий.
Антончик – справжній ерудит
Усім допомагати звик.
Михайлик –трішечки лінивий,
Ілля й Тетяна говірливі.
Наш клас і дружній, і прудкий,
І настрій жвавий – не сумний.
Ми друзі всі — і хоч біда,
Підтримку маємо щодня.
Друга мама є у нас-
Віта Петрівна.
Двадцять восьмеро в неї нас
Найкращий в світі 2-Б клас!
Не сиди біля свого порогу,
Ти в літак чи у поїзд сідай,
Бо чекає на тебе дорога,
Мандрувати скоріше рушай.
Яким би не був насиченим наш графік занять, ми разом мандруємо, гуляємо, відвідуємо вистави, тобто проводимо весело та змістовно свій вільний час. Неодноразово усім класом бували на різноманітних дитячих лялькових та циркових виставах.
Дуже полюбляємо подорожувати. Ці незабутні хвилини дають можливість пізнавати такий цікавий світ і, безумовно, пізнавати один одного. Адже ніщо не споріднює душі так, як долання дороги разом. Мандрівка робить нашу дружбу ще міцнішою і вносить у сіру масу яскраві барви веселого дитинства.
З нами постійно трапляється щось цікаве. З захватом відвідали музей військової техніки. А там представлено: авіаційні комплекси, бронетанкова техніка, зенітно-ракетні комплекси, артилерійське озброєння, техніка служб забезпечення тилу Збройних Сил України та техніка військ зв'язку. Дуже цікавою була поїздка у Волинський краєзнавчий музей, бо матеріали відділу природи розміщені у 8 залах, доповнені озвученими діорамами, розповідають про природу волинського краю. Та найбільш вражаючою була екскурсія у зоопарк. Бо нині колекція мешканців Луцького зоопарку налічує 68 видів тварин та птахів, 20 з яких додалося за останні 2 роки.
Родзинкою наших мандрівок сміливо можна назвати замок Любарта, який, до речі, переміг у конкурсі "7 чудес України" 2011 року у номінації "Замки та фортеці". Екскурсія в цей замок подарувала нам масу незабутніх і приємних вражень. Передати словами красу і велич Луцького замку і атмосферу, яка витає в ньому, неможливо - свою історію кожному відвідувачу розказують стіни замку Любарта самостійно!
Ми за те , щоб мир був на землі
Для усіх малят на цілім світі.
Вчимося добре й любимо порядок
І робимо лише хороші справи.
Великих добрих справ в своєму житті ми ще не встигли скоїти. Але ті, які робимо щодня, робимо від душі. Наш клас бере участь у акції «Діти — дітям». Вона полягає в тому, що ми даруємо шкільне приладдя, іграшки та теплі речі дітям, що постраждали від війни. Також підтримуємо воїнів АТО: на міському ярмарку торгували пирогами, спеченими бабусею Бернацького Назара; на шкільних ярмарках продавали речі, зроблені власноруч. Отримані кошти були використані на закупівлю теплих речей нашим захисникам. Так наша класна сім’я віддає частинку своєї душі.
А без батьків чого ми в світі варті?
Без маминої ласки і тепла,
Без батьківської строгості і жарту,
Без нашого родинного житла.
Не можна винайти велосипед, бо його винайшли давно. А вдосконалювати можна!
Взаємовідносини сім’ї і школи, вчителів і батьків мають довготривалу історію. Будь-яка дорога починається з перших кроків, а будь-яка будівля – з фундаменту. Так і становлення людської особистості починається з сім’ї.
Із сім’ї протоптується стежка до школи. А вже тоді на життєву дорогу ведуть дітей два розуми, два досвіди, здобуті у сім’ї та школі.
Наші батьки ведуть плідну роботу з покращення умов для навчання та виховання школярів. Особливо велику роль у співпраці батьків учнів і класного керівника відіграє батьківський комітет. Це Борейко Ірина Володимирівна, Савіна Ольга Володимирівна, Хомін Ольга Леонідівна. Батьки завжди допомагають класному керівникові в організації свят, екскурсій і поїздок . Багато чого роблять для розв'язання господарсько-побутових питань класу: ремонт кабінету, меблі, побутові товари, канцтовари тощо. Зокрема, нещодавно зусиллями батьківського комітету та коштами батьків придбано у клас нову стінку. І за це їм щиро вдячні всім нашим маленьким колективом!
Можливо ,і справді хтось з нас, спраглооких,
на іншу планету помчить кораблі,
чи поле засіє безмежно широке,
тепло своїх рук подарує землі.
Окрім усіх веселощів на першому місці у нас, звичайно, навчання. З кожним роком ми стаємо розумнішими. У нас в класі є знавці математики та української мови Дячук Орест, Хомін Софія, Ткачук ірина, Хлопенюк Дарина, Борейко Вікторія. Також добре знаємо англійську мову (Самофал Андрій, Гуль Софія, Юрчук Юлія, Хлопенюк Антон). На кожному уроці ми всі дуже стараємось і отримуємо гарні оцінки.
Як у кожній родині, у нас є багато спільних інтересів та захоплень. Майже в кожного вдома є якийсь улюбленець, тому із захопленням розповідаємо про домашніх тварин своїм однокласникам. Також у кожного з нас є якесь хобі, наприклад, колекціонування журналів, наклейок, іграшок або захоплення комп’ютерними іграми, бісероплетіння, вишивання тощо. Коли збираємося на перервах, завжди маємо про що поговорити.
Ми дружній клас! А дружній клас – це коли багато «я» зливаються в одне «ми», як струмочки збігаються в одну річку, що називається доросле життя. І якщо у вас в житті якісь негаразди, беріть приклад з нас, бо ми завжди пам’ятаємо: «СОНЦЕ СВІТИТЬ ВСІМ»
Талановита в нас кожна дитина!
Відкриєм таланти твої, Україно!
Ми – незвичайний клас. Кожен із учнів створює і доповнює наш колектив, адже кожен має своє захоплення, і всі вони такі різні і цікаві, що важко перерахувати їх. Кажуть, досконалості немає меж. Щороку ми поповнюємо нашу шкільну родину новими талантами: Іринка Ткачук зайняла друге місце у міському конкурсі «Олівець-малювець», Даринка Каляпух отримала диплом учасника конкурсу «Умілі ручки». Хомін Софійка, Борейко Вікторія, Щурук Вадим, Гуль Софійка та Корець-Грінберг Олександра мають чудову нагоду потрапити у казковий світ народного танцю, де розкривають свій творчий потенціал з допомогою рухів, гармонії та пластики, розвивають свою уяву, навчаються відчувати ритм, музику. Адже учні займаються у гуртку народних танців при ЦПО. А Юрчук Юлія як ніхто знає, що заняття музикою виховують силу волі та дисципліну, музичні заняття розвивають навички спілкування або, як їх сьогодні називають, комунікативні навички, виховують маленьких "цезарів", що вміють робити багато справ відразу. Адже вона займається у музичній школі по класу фортепіано.
Як навчити дитину творити? Розвинути фантазію і образне мислення? Як говорити на публіку і не боятися бути неповторним? На ці всі питання знає відповідь Вадим Щурук, адже ще у першому класі вперше вийшов на велику сцену районного будинку культури. На початку концерту до фестивалю «Українське коровай-сузір'я» Ольга Савіна та її син Вадимчик розіграли пролог до дійства -сценку про народження Колобка, який ожив, перетворюючись на маленького хлопчика. Була ще й роль на Святі Миколая. А скільки ще їх буде у такої талановитої маленької зірочки?!!!
